Шкільний музей краєзнавства

Музейна педагогіка

Сучасні тенденції музейної діяльності в Україні демонструють посилення уваги до активних культурно-освітніх процесів, які залежать від багатьох складових: економічних, соціальних, ідеологічних, ментальних, специфічно регіональних тощо. Враховуючи те, що молодь віддає перевагу сучасним джерелам інформації (Інтернет, мультимедійні  видання, віртуальні виставки), музеї прагнуть модернізувати форми  залучення відвідувачів. Шукаючи своє місце у сучасному соціокультурному середовищі, вони стають центрами як формального, так і неформального спілкування для всіх категорій населення і, особливо, дітей та студентської молоді.
Музеї  зберігають безцінну  історико-культурну та етнографічну спадщину українського народу, яка має колосальний потенціал для освітньо-виховної діяльності. А музеї, що створені при школах є своєрідними творчими лабораторіями виховання молоді, де на основі особистісно орієнтованих підходів, застосування різних видів практичної діяльності здійснюється формування якостей громадянина України.

Музейна педагогіка є міждисциплінарним  науковим напрямом, головним завданням якого є залучення потенціалу історико-культурних надбань людства в систему освіти. Перспективною є розробка методик роботи з відвідувачами, які змінюють їх роль і  позиції у музейно-педагогічному процесі. Основна увага має концентруватись на дитячій та молодіжній аудиторії, а провідною тенденцією – перехід від її епізодичних зустрічей з музеєм до створення багатоступеневої системи музейної освіти.

Останнім часом до наукового обігу введено термін «музейна педагогіка» як поняття, що відображає новий етап у реалізації освітньо-виховного потенціалу музею та розглядається вітчизняними вченими як нова галузь педагогічної науки, що має міждисциплінарний характер, перебуваючи на «перехресті» музеєзнавства, соціальної педагогіки та педагогіки дозвілля.

Музейна педагогіка – це «галузь педагогічної науки, яка побудована на основі науково-практичної діяльності й орієнтована на передачу культурно-освітнього досвіду в умовах музейного середовища».

За результатами узагальнення поглядів сучасних науковців (Т. Бєлофастова, О. Ванслова, М. Гнєдовський, А. Закс, Ю. Омельченко, М. Юхневич та ін.) можна зробити висновок, що предмет музейної педагогіки становлять зміст, методи, форми й особливості педагогічного впливу музею на різні категорії населення.

Значення музейної педагогіки як наукової дисципліни полягає в тому, що вона дає необхідний методологічний інструментарій, який дозволяє осмислити всі види музейної діяльності в педагогічному аспекті і тим самим підвищити рівень впливу музею на аудиторію, його соціальний статус. На сучасному етапі методологія музейної педагогіки знаходиться на стадії формування, є актуальним розроблення її концептуальних засад.

У змісті виховної функції музею провідну роль відіграє формування моральних якостей особистості, естетичних переконань, соціально значимих відносин, мотивів і правил поведінки. Більш конкретно це можна визначити як формування високих ідеалів, виховання доброти, чуттєвості, бережливого відношення, сприйняття художніх цінностей .

Музей і школа за метою своєї діяльності традиційно мають багато спільного: вони прагнуть виховувати почуття патріотизму, свідоме ставлення до надбань світової та вітчизняної науки і культури; розвивати мислення, творчі здібності та певні практичні навички, стимулювати творчу активність особистості. Музейна педагогіка відіграє роль посередника між музеєм і школою, сприяючи створенню ефективного навчального середовища, формуванню в учнів емоційно-ціннісного ставлення до знань, подоланню міжкультурних стереотипів.

Теоретична база музейної педагогіки ще окреслюється, практичною необхідністю і сьогодні залишається об’єктивне пізнання закономірностей її розвитку, інтердисциплінарних зв’язків, формування наукового апарату.

Основні напрями досліджень у сфері музейної педагогіки можна структурувати наступним чином:

1. Проблема вивчення освітньої специфіки музею.

2. Ефективність музейної комунікації.

3. Вивчення музейної аудиторії.

4. Створення та апробація нових методик, програм, експозицій для різних категорій населення.

5. Встановлення оптимальних форм взаємодії з партнерами щодо культурно-освітньої діяльності.

6. Використання та популяризація нових технологій освіти. Система форм і методів педагогічного впливу, які використовуються у музейній педагогіці є досить різноманітною, вона постійно видозмінюється і поповнюється.

Найбільш ефективними формами роботи у рамках музейної педагогіки є масові, групові, індивідуальні.

Особливо ефективними у музейній педагогіці є ігрові технології. Методи, які використовуються у роботі з учнями в музейному середовищі, фахівцями у цій галузі класифікуються у дві великі групи: методи за переважним джерелом отримання знань і методи за характером розумової та пізнавальної активності.

До першої групи методів (за переважним джерелом отримання знань) належать такі:

1. Словесні – форми, які направлені на отримання основної інформації у процесі міркувань і доказів. Дослідник з музейної педагогіки О. Караманов пропонує під час організації практичних занять у музеї в межах словесної групи методів використовувати ще один метод – локалізації подій (коли мова йде про описовий характер якогось історичного факту, події, явища). У такому розумінні це уможливлює його конкретизацію під час загального ознайомлення з експозицією, дидактичну відповідність поставленим цілям заняття. Серед тем, які можна вивчати у такий спосіб, слід виділити такі: розвиток людини, побуту, культури у різні історичні епохи, воєнні події, пам’ятки архітектури та їхні особливості залежно від конкретної історичної епохи тощо. Доцільним тут буде програвання ролей, коли учні, використовуючи костюми, можуть відтворювати події різних історичних епох, імпровізуючи чи готуючи заздалегідь театральні мініатюри.

2. Наочні – форми засвоєння навчального матеріалу, які пов’язані з використанням наочного приладдя та технічних засобів. Н. Ланкова та інші науковці наочні методи розділяють на три групи: демонстрацію, ілюстрацію і відеометод . Цей метод служить не тільки для викладення нових знань, але й для їх контролю, закріплення, повторення, узагальнення, систематизації, а також при демонстрації різних видів діяльності, зокрема і дослідницької.

3. Практичні – форми оволодіння матеріалом на основі вправ, самостійних завдань, практичних робіт. Ці методи науковці розділяють на групи пізнавальних вправ, ігри, інсценізації, занурення у минуле. Метод занурення у минуле, його реконструкція дає можливість учням краще зрозуміти минуле занурившись у нього, якби здійснюючи уявну мандрівку у минуле. Цей метод застосовується переважно у початковій та середній ланках навчання, коли діти, за допомогою музейних предметів, уявляють світ очима людини іншого часу. Слід наголосити і на методі моделювання, який дозволяє учням провести музейне дослідження за допомогою уявної побудови ситуацій, подій, явищ, історичних процесів, «залучити до роботи» свою пам’ять та уяву. Успішно впроваджується у практику метод проектів. Він являє собою педагогічну систему, яка має певну сукупність взаємопов’язаних засобів і процесів, необхідних для створення організованого та цілеспрямованого педагогічного впливу на формування особистості учня.

До другої групи методів (за характером розумової та пізнавальної активності) відносяться наступні:

1. Репродуктивні – форми оволодіння навчальним матеріалом, які засновані переважно на відтворюючій функції пам’яті

2. Пояснювально-ілюстративні – форми, які направлені на передачу учням знань «у готовому вигляді».

3. Проблемно-пошукові – організація навчання історії шляхом самостійного здобуття знань у процесі вирішення навчальних проблем, розвитку творчого мислення і пізнавальної активності старшокласників.

4. Дослідницькі – форми, які передбачають виконання учнями під керівництвом учителя окремих дослідницьких завдань.  Зміст напрямів культурно-освітньої діяльності розкривається через різноманітні форми роботи,  серед яких варто виділити такі:

·        лекція

·        екскурсія

·        заняття

·        консультація

·        ігрова діяльність

·        заняття гуртка

·        кіносеанси

·        зустрічі з цікавими людьми

·        свята

·        персональні виставки дітей і дорослих

·        засідання батьківського клубу

Шкільний музей  краєзнавства та народознавства — організаційний центр краєзнавчої роботи школи. Він є ефективним осередком навчання. Експозиція музею дає змогу з найбільшим ефектом використати ілюстративний матеріал для глибокого засвоєння учнями на уроках шкільної програми з різних предметів (Додаток 1). Музей відкриває також великі можливості для організації самостійної творчої роботи учнів.

Шкільний музей є однією з форм розвитку творчої самодіяльності і громадської активності учнів у процесі збирання, дослідження, обробки, оформлення і пропаганди матеріалів з краєзнавства та народознавства.

Мета і завдання музею — сприяти формуванню в учнів патріотизму, розширенню їхнього світогляду і вихованню пізнавальних інтересів і здібностей, розвитку суспільно-політичної активності, виробленню практичних навичок пошуково-дослідницької роботи, вдосконаленню навчально-виховного процесу. Він є базою для здійснення краєзнавчого принципу у навчанні та вихованні школярів.

Шкільний музей є організаційним центром краєзнавчої та агітаційно-масової роботи . Рада музею є організатором акцій « З добрим ранком, ветеране!», «Обеліск», «Пам’ять», «Посилка солдату», «Стрічка нескорених», «Вахта пам’яті». На базі музею систематично проводяться тематичні заходи , присвячені історичному минулому України: «Голодомор 1932-1933рр.», «Біль Чорнобильської трагедії», «Ми пам’ятаємо Вас, наші герої АТО», «Війна очима воїнів визволителів», акції: «Пам’ять серця», «Відродимо історію школи разом!». Надається допомога педагогічним працівникам під час організації та проведення позакласних заходів і уроків, пов’язаних з історією рідного краю. Організовуються круглі столи, уроки мужності, уроки історії за темами: «Мужність і відвага крізь покоління», «Я єсть народ, якого правди сила нікім ще знищена не була», «Моя Україна – єдина країна», «Вклоняємось доземно всім героям»; конференції: «Ти кажеш не було голодомору?», «А ми тую козацькую славу збережемо!»; зустрічі з ветеранами, учасниками АТО; перегляд фільмів.

В основі організаційної структури і керівництва роботою музею лежить принцип самоврядування. Загальне керівництво музеєм здійснює заступник директора з НВР Долгорукова В.В.,  безпосередньо завідує музеєм педагог-організатор Нікішина Т.М. Спрямовує роботу музею рада, яка обирається на загальних зборах його активу.

Робота шкільного музею тісно пов’язана з виконанням навчально-виховних завдань, з усією позаурочною виховною роботою.

Музей працює згідно із затвердженими його радою перспективними тематико-експозиційними та річним планами. Основою першого є шкільна програма, окремі питання якої відображені у відповідних темах музейної експозиції.

Музей було відкрито в 1978 році. Спочатку він був музеєм бойової й трудової слави. Поступово музей перепрофільований у шкільний музей краєзнавства та народознавства.

Відділи музею складаються з різних розділів, експозиції яких представлені наочними матеріалами — експонатами. Останні становлять головне багатство музею.

На сьогодні музей складається з таких експозицій

І. Історія нашого краю

1.Заселення краю

2.Розвиток промисловості Донбасу

3.Історі школи

ІІ.У часи воєнних лихоліть

1.Окупація міста в роки Другої світової війни

2.Лисичанське підпілля. Звільнення міста

3.Історія 279 Лисичанської стрілецької дивізії

4.АТО в м. Лисичанську

ІІІ. Культура й побут українського народу

 ( вишивка, предмети українського побуту)

Додаток 1

Використання  матеріалів шкільного музею

 «Краєзнавства та народознавства» 

 в навчальній діяльності

Предмет	Клас	Тема	Експозиція
Літ.  читання	3	Степан Жупан. Оленчині вишивки	Культура й побут українського народу
Літ.  читання	3	Розділ «З чистого джерела народної творчості»	Культура й побут українського народу
Природознавство	3	Поняття про гірські копалини	Історія  нашого краю
Природознавство	4	Корисні копалини України	Історія  нашого краю
Літ.  читання	4	Розділ. Сторінками історії України.  Проект «Походження  географічних назв рідного краю»	Історія  нашого краю
Літ.  читання	4	В.Сосюра. «Як не любить той край»	Історія  нашого краю
Літ.  читання	2	Д.Павличко. «Школа»	Історія школи
Літ.  читання	2	А.Костецький «Батьківщина» М.Чернявський «Рідний край»	Історія  нашого краю
Літ.  читання	2	Т.Коломоєць «Хліб»	Культура й побут українського народу
Я у світі	3	Школа. Історія рідної школи. Збереження традицій.	Історія школи
Образотворче мистецтво	1	Декоративне мистецтво. Орнамент. Іграшка (народна, сучасна).Декоративний живопис. Художник-педагог.	Культура й побут українського народу
Образотворче мистецтво	2	Декоративно-ужиткове мистецтво. Оздоблення національного костюму.  Вишивка. Прикраси.  Образи рідної землі у пейзажних композиціях. Портрет (ознайомлення).	Культура й побут українського народу
Образотворче мистецтво	3	Героїчні образи в образотворчому мистецтві. Статика і динаміка. Скульптура (кругла, рельєф). Пам’ятник. Ордени і медалі. Буквиця.	У роки воєнних лихоліть
Трудове навчання	4	Вишивання	Культура й побут українського народу
Зарубіжна література	7	Зображення трагедії Другої світової війни з різних боків Європи.	У роки воєнних лихоліть
Географія	8	Географічне положення, адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвитку.	Історія  нашого краю
Географія	9	Дослідження Складання туристичного маршруту для ознайомлення з цікавими об’єктами своєї місцевості	Історія  нашого краю
Українська література	9	Григорій Квітка-Основ’яненко. «Маруся»	Культура й побут українського народу
Українська література	5	Міфи та легенди давніх українців	Культура й побут українського народу
Українська література	6	ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА  І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ	Культура й побут українського народу
Українська література	7	Г.Тютюнник «Климко» Тема воєнного лихоліття в творі	У роки воєнних лихоліть
Українська література	7	А. Малишко. «Пісня про рушник»	Культура й побут українського народу
Українська література	8	В.Сосюра. «Любіть Україну»	Історія  нашого краю
Українська література	8	Олександр ДОВЖЕНКО. «Ніч перед боєм» — твір про героїзм, самовідданість, патріотичні почуття українців, проявлені під час воєнного лихоліття.	У роки воєнних лихоліть
Обр. мистецтво	5	Декоративно-прикладне мистецтво	Культура й побут українського народу
Обр. мистецтво	5	Побутовий жанр. Натюрморт	Культура й побут українського народу
Історія	5	Тема 1. ЗНАЙОМСТВО З ІСТОРІЄЮ . Наш край	Історія  нашого краю
Історія	6	УКРАЇНА В ХІХ—ХХ ст. Наш край	Історія  нашого краю
Історія	6	Розселення слов’янських племен на території України	Історія  нашого краю
Історія	9	Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ XVII — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIII ст.	Історія  нашого краю
Історія	9	Тема 9. НАШ КРАЙ НАПРИКІНЦІ XVIII — у XІX ст.	Історія  нашого краю